Дорога до Софії

с.Олешня Ріпкінського району Чернігівської області. Поїздка на Батьківщину в день пам’яті Софії

Олешня

Олешня… Ліс невимовно – казковий,

Повітря чисте, неба ніжна синь,

Тепер ти знана в Україні й за кордоном,

Шляхи ведуть до тебе звідусіль.

Щоб доторкнутись до землі святої,

Незримо линути у ті часи

Й пізнати образ жінки неземної,

Софії мудрість зрозуміти й донести

Через усе життя, де були злети ,

шквали і падіння,

Піднесення, а потім – забуття…

Пошли ж нам, Господе, усім прозріння,

Хай згине заздрість і панує доброта.

Заради Матері й маленької дитини.

То не жертовність – то пророка знак.

Зітрімо сльози на обличчі України,

Розправим плечі – і хай буде завжди так!

Софія вчила нас: шануйте Україну,

Національне виховання відродіть

І звичаї і мову солов’їну.

З колін матусю-Україну підійміть.

Бо досить їй серед братів-народів спину гнути,

Своє вкраїнське без причини зневажать.

Дай, Боже, вчення Русової осягнути,

І свічечку добра дитині дарувать.

Н.М.Примушко

Ці поетичні рядочки присвячую великій просвітительці, геніальному педагогу С.Ф.Русовій і Президенту благодійного фонду С.Русової Івану Петровичу Чаусу.

«Для себе жити сумно й нецікаво…»

С.Русова

«Для себе жити сумно й не цікаво…»

Життям своїм Софія довела,

ЇЇ талант зоріє нам яскраво,

Вона в освіті стежку віднайшла…

Скоріше… шлях Чумацький, доленосний,

Який сьогодні знає всенький світ,

Характер мала ніжний і серйозний,

І різнобарвний, мов калини цвіт.

Куди тим холуям? Їм не збагнути,

Глибинність української душі,

І як тут зрозуміть і як почути

Як трунко пахнуть м’яти й спориші.

Для неї, для Софії, для Вкраїни,

Для тої…, що для себе не жила,

Життя поклала на вівтар країни,

У тому зміст і радість віднайшла…

Багатих і скупих у нас чимало,

Та годі, рахувати їх не слід!

Повірте, сонце над Олешнею вже встало

То Благодійний фонд прийшов у світ.

Сьогодні твоя постать оживає,

У «хаті радості», в кожнісінькім кутку,

У білім мраморі журавкою кружляє

Софія в Вузах, в школі, в дитсадку…

У вишиванках, мальвах і картинах,

У забавках, і маминих піснях,

Вона у посмішці маленької дитини,

У садівниць і вчених на вустах.

Не безталання ти, моя Вкраїно,

Бо маєш таких доньок і синів,

Ми вдячні тобі щиро і уклінно

Софії голос українців пробудив.

Н.М.Примушко