новини


Дорога до Софії

с.Олешня  Ріпкінського району Чернігівської області. Поїздка на Батьківщину в день пам’яті Софії   Олешня Олешня… Ліс невимовно – казковий, Повітря чисте, неба ніжна синь, Тепер ти знана в Україні й за кордоном, Шляхи ведуть до тебе звідусіль. Щоб доторкнутись до землі святої, Незримо линути у ті часи Й пізнати образ жінки неземної, Софії мудрість  зрозуміти й донести Через усе життя, де були злети , шквали і падіння, Піднесення, а потім  – забуття… Пошли ж нам, Господе, усім прозріння, Хай згине заздрість і панує доброта. Заради Матері й маленької дитини. То не жертовність – то пророка знак. Зітрімо сльози на обличчі України, Розправим плечі – і хай буде завжди так! Софія вчила нас: шануйте Україну, Національне виховання відродіть І звичаї і мову солов’їну. З колін матусю-Україну підійміть. Бо досить їй серед братів-народів спину гнути, Своє вкраїнське без причини зневажать. Дай, Боже, вчення Русової осягнути, І свічечку добра дитині дарувать. Н.М.Примушко     Ці поетичні рядочки присвячую великій просвітительці, геніальному педагогу С.Ф.Русовій і Президенту благодійного фонду С.Русової Івану Петровичу Чаусу. «Для себе жити сумно й нецікаво…» С.Русова «Для себе жити сумно  й не цікаво…» Життям своїм Софія довела, ЇЇ талант зоріє нам яскраво, Вона в освіті стежку віднайшла…   Скоріше… шлях  Чумацький, доленосний, Який сьогодні знає всенький світ, Характер мала ніжний і серйозний, І різнобарвний, мов калини цвіт.   Куди тим холуям? Їм не збагнути, Глибинність української душі, І як тут зрозуміть і як почути Як трунко пахнуть м’яти й спориші.   Для неї, для Софії, для Вкраїни, Для тої…, що для себе не жила, Життя поклала на вівтар країни, У тому зміст і радість віднайшла…   Багатих і скупих у нас чимало, Та годі, рахувати їх не слід! Повірте, сонце над Олешнею вже встало То Благодійний фонд прийшов у світ.   Сьогодні твоя постать оживає, У «хаті радості», в кожнісінькім кутку, У білім мраморі журавкою  кружляє Софія в Вузах, в школі, в дитсадку…   У вишиванках, мальвах і картинах, У забавках, і маминих піснях, Вона у посмішці маленької дитини, У садівниць і вчених на вустах.   Не безталання ти, моя Вкраїно, Бо маєш таких доньок і синів, Ми вдячні тобі щиро і уклінно Софії голос українців пробудив. Н.М.Примушко